Уверуй, что всё было не зря: наши песни, наши сказки, наши неимоверной тяжести победы, наше страдание- не отдавай всего этого за понюх табаку. Мы умели жить. Помни это. Будь человеком. В. Шукшин
Шумит одиночество, как простыня,
Неясной надеждою белой.
Моя независимость мучит меня,
Сидишь и не знаешь, что делать?
Друзья, словно крысы, бегут с корабля,
А мне бы за жизнь ухватиться.
А в городе жёлтом шумят тополя,
По небу проносятся птицы.
И кто его знает, что там впереди.
Безумием мир разворочен.
Как вовремя тихие эти дожди,
Безлунные долгие ночи!
Пробудится память: какие грехи
В том самом улыбчивом марте,
Когда пишешь первые в жизни стихи
Красивой соседке по парте?
Узнать бы всю правду, и что за беда
Судьбу благодатную носит.
И ходишь по кругу туда и сюда,
От марта в забытую осень.
2015
Прочитано 2250 раз. Голосов 9. Средняя оценка: 1,89
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
